Эксклюзивные шаблоны Ucoz скачать бесплатно для Ucoz.
Самые потрясающие фильмы скачать для просмотра.
 

ПРОФИЛАКТИКА ДОРОЖНО-ТРАНСПОРТНОГО ТРАВМАТИЗМА. РЕКОМЕНДАЦИИ ДЛЯ РОДИТЕЛЕЙ.

 При выходе из дома:

  • Если у подъезда дома возможно движение транспортных средств, сразу обратите на это внимание ребенка и вместе посмотрите, не приближается ли к вам автомобиль, мотоцикл, мопед, велосипед;
  • Если у подъезда стоят транспортные средства или растут деревья, закрывающие обзор, приостановите свое движение и оглянитесь - нет ли за препятствием опасности.
  • При движении по тротуару:
  • Придерживайтесь правой стороны тротуара;
  • Не ведите ребенка по краю тротуара: взрослый должен находиться со стороны проезжей части;
  • Маленький ребенок должен идти рядом со взрослым, крепко держась за руку;
  • Приучите ребенка, идя по тротуару, внимательно наблюдать за выездом со двора или с территории предприятия;
  • Разъясните детям, что забрасывание проезжей части (камнями, стеклом) и повреждение дорожных знаков могут привести к несчастному случаю;
  • Не приучайте детей выходить на проезжую часть, коляски и санки с детьми возите только по тротуару.
  • При движении группы ребят учите их идти в паре, выполняя все указания взрослых, сопровождающих детей.

Готовясь перейти дорогу:

  • Остановитесь или замедлите движение, осмотрите проезжую часть;
  • Привлекайте ребенка к наблюдению за обстановкой на дороге;
  • Подчеркивайте свои движения: поворот головы для осмотра улицы, остановку для осмотра дороги, остановку для пропуска автомобилей;
  • Учите ребенка различать приближающиеся транспортные средства;
  • Не стойте с ребенком на краю тротуара, так как при проезде транспортное средство может зацепить, сбить, наехать задними колесами;
  • Обратите внимание ребенка на транспортное средство, готовящееся к повороту, расскажите о сигналах указателей поворота у автомобиля и жестах мотоциклиста и велосипедиста;
  • Неоднократно показывайте ребенку, как транспортное средство останавливается у перехода, как оно движется по инерции.

 

При переходе проезжей части:

  • Переходите дорогу только по пешеходным переходам или на перекрестках - по линии тротуара, иначе ребенок привыкнет переходить, где придется.
  • Идите только на зеленый сигнал светофора: ребенок должен привыкнуть, что на красный и желтый сигналы не переходят, даже если нет транспорта.
  • Выходя на проезжую часть, прекращайте разговоры; ребенок должен усвоить, что при переходе дороги разговоры излишни;
  • Не спешите и не бегите; переходите дорогу всегда размеренным шагом;
  • Не переходите дорогу наискосок, подчеркивайте и показывайте ребенку каждый раз, что идете строго поперек улицы. Ребенку нужно объяснить, что это делается для лучшего наблюдения за автомототранспортными средствами;
  • Не выходите на проезжую часть из-за транспортного средства или из-за кустов, не осмотрев предварительно улицу, приучайте ребенка делать так же;
  • Не торопитесь перейти дорогу, если на другой стороне вы увидели друзей, родственников, знакомых, нужный автобус или троллейбус. Не спешите и не бегите к ним, внушите ребенку, что это опасно;
  • Не начинайте переходить улицу, по которой редко проезжает транспорт, не посмотрев вокруг. Объясните ребенку, что автомобили могут неожиданно выехать из переулка, со двора дома;
  • При переходе проезжей части по нерегулируемому переходу в группе людей учите ребенка внимательно следить за началом движения транспорта, иначе ребенок может привыкнуть при переходе подражать поведению спутников, не наблюдая за движением транспорта.

 При посадке и высадке из общественного транспорта (автобуса, троллейбуса, трамвая и такси):

  • Выходите впереди ребенка; маленький ребенок может упасть, ребенок постарше может выбежать из-за стоящего транспорта на проезжую часть;
  • Подходите для посадки к двери транспортного средства только после полной его остановки. Ребенок, как и взрослый, может оступиться и попасть под колеса;
  • Не садитесь в общественный транспорт (троллейбус, автобус) в последний момент при его отправлении (может прижать дверьми). Особую опасность представляет передняя дверь, так как можно попасть под колеса транспортного средства;
  • Научите ребенка быть внимательным в зоне остановки - это опасное место для ребенка: стоящий автобус сокращает обзор дороги в этой зоне, кроме того, пешеходы здесь часто спешат и могут случайно вытолкнуть ребенка на проезжую часть.

При ожидании общественного транспорта:

  • Стойте вместе с детьми только на посадочных площадках, а при их отсутствии - на тротуаре или обочине.

При движении автомобиля:

  • Приучайте детей младшего школьного возраста сидеть в автомобиле только на заднем сиденье, не разрешайте сидеть рядом с водителем, если переднее сиденье не оборудовано специальным детским сиденьем. Объясните им, что при резкой остановке или столкновении сила инерции бросает ребенка вперед, и он ударяется о стекло передней панели; этого достаточно, чтобы он погиб или был сильно ранен;
  • Не разрешайте малолетнему ребенку во время движения стоять на заднем сиденье: при столкновении или внезапной остановке он может перелететь через спинку сиденья и удариться о переднее стекло или панель;
  • Ребенок должен быть приучен к тому, что первым из автомобиля выходит отец (мать), чтобы помочь сойти ребенку и довести его до перехода или перекрестка;
  • Не разрешайте детям находиться в автомобиле без присмотра;
  • Ребенок должен знать, что на велосипеде разрешено перевозить только одного ребенка до семи лет и то при условии, что велосипед оборудован дополнительным сиденьем и подножками.

При поездке в общественном транспорте:

  • Приучите детей крепко держаться за поручни, чтобы при торможении ребенок не получил травму от удара;
  • Объясните ребенку, что входить в любой вид транспорта и выходить из него можно только тогда, когда он стоит.

      УВАГА: ДІТИ НА ДОРОЗІ!

Навчаючи дошкільнят правилам дорожнього руху, педагог має обов’язково зважати на типову поведінку дітей на дорозі, що може стати причиною ДТП. Малюки ще не усвідомлюють: двір і вулиця дуже різні з точки  зору безпеки. Якщо в дворі можна по­водитись, як хочеш, то біля проїжджої частини маєш бути пиль­ним і дуже обережним.

Отже, діти зазвичай:

1.  Не зважають на кущі, паркани та інші об’єкти, що обмежу­ють оглядовість дороги.

Кущі, дерева, паркани, будинки, машини, що стоять біля доро­ги, заважають завчасно помітити автомобіль, який рухається. Такі перешкоди слід обходити, шукаючи відкриту ділянку дороги.

2.  Захопившись бесідою, не звертають уваги на те, що відбу­вається навколо.

Підійшовши до дороги, розмови слід припинити, тому що во­ни відволікають від спостереження за рухом на дорозі.

3.  Рухаються бігом.

По вулиці слід іти лише кроком, тому що під час бігу люди­на дивиться прямо перед собою, не повертає голови. Переходячи проїжджу частину, потрібно подивитися ліворуч, упевнитися, що поблизу немає рухомого транспорту, дійти до середини дороги, подивитися праворуч, знову впевнитися у безпеці та йти далі.

4.  Переходять дорогу навскіс.

Так переходити проїжджу частину не можна, адже той, хто йде навскіс, подовжує собі шлях і повертається до транспортних засобів спиною, йому важко визначити ситуацію на дорозі.

5.  У разі небезпеки роблять крок назад, відступають, відска­кують, не подивившись, що за спиною.

Якщо пішохід опинився на проїжджій частині під час руху автомобілів, то йому не можна робити жодного кроку ані вперед, ані назад.

6.  Слабко тримають дорослого за руку, пускають її, забуваю­чи про обережність.

Щоб не загубитися в натовпі або випадково не опинитися на дорозі, потрібно міцно тримати дорослого за руку!

7.  Кидаються навздогін за м’ячем, собакою тощо, не дивля­чись по боках.

Гратися поблизу проїжджої частини не можна. Також суворо забороняється вибігати на дорогу. Знехтувавши цими правилами, можна потрапити під колеса автомобіля.

8.  Озираються на поклик.

Переходячи вулицю, слід уважно дивитися по боках і не від­волікатися. Якщо ти переходиш дорогу і раптом тебе покликали, не поспішай обернутися, закінчи перехід і лише потім озвись.

    МОВА ПРАВИЛ ДОРОЖНЬОГО РУХУ ТА ТИПОВІ ПОМИЛКИ 

    ЇХ ВИКЛАДАННЯ

Дорожній рух — єдиний для дітей та дорослих. І правила до­рожнього руху також єдині. Написані вони «дорослою» мовою, без розрахунку на малят. Тому завдання вихователя та батьків — доступно пояснити правила дорожнього руху дитині. Однак при виборі форми навчання (гра, конкурс, вікторина тощо) головне — донести до дітей смисл, не спотворивши його змісту.

Для вихователя важливо звернути серйозну увагу на ви­користані в правилах основні поняття та терміни. На жаль, на практиці деякі педагоги і автори навчальних посібників з даної теми вживають застарілі терміни та поняття: «вулиця» замість «дорога», «машина» замість «автомобіль» чи «транспортний за­сіб», «ряд» замість «смуга руху» тощо. Часто викладачі плута­ються у поняттях та термінах, що мають самостійне значення: «пішохідна доріжка» та «пішохідний перехід», «стоянка» та «зу­пинка». А це призводить до спотворення в розумінні вимог пра­вил дорожнього руху.

У прагненні доступно донести до дітей зміст правил деякі вихователі та автори посібників звертаються до дітей так зва­ною «дитячою» мовою, що містить слова та вирази із зменшу­вально-пестливими суфіксами. Така позиція педагогів є грубою помилкою. Це не тільки робить правила незрозумілими для ма­лят, але й спотворює реальну картину дорожнього руху. Адже небезпечними на дорозі бувають автомобілі, а не «автомобільчики» чи «машинки»! Звертатися до дітей, навіть найменших, слід звичайною мовою, позбавленою експресії або суб’єктивної оцін­ки. Такими є висновки сучасних психологів, які вважають, що спілкування вихователя та батьків з дітьми повинно бути парт­нерським, таким, що передбачає бесіду дорослого з дорослим.

З тієї ж причини навряд чи прийнятні в якості наочного на­вчального матеріалу малюнки, виконані в стилі веселих та дотеп­них коміксів. Кумедні малюнки розважають та приваблюють ді­тей, але разом із тим відволікають від основної задачі — побачити та усвідомити небезпеку на дорозі.

У той же час не можна залякувати малят небезпеками на до­розі, показуючи їм фотографії аварійних ситуацій та їхніх наслід­ків. Розумне відчуття обачності, обережності не повинно переро­стати у панічний острах.

Аналіз результатів тестування дітей та педагогів з правилами дорожнього руху показує, що при навчанні досі припускаються грубих неточностей та помилок.

1.  Учать: обходь трамвай попереду, а автобус — позаду.

Це правило плутає дитину, і тому дотримання його може створити аварійну ситуацію на дорозі. Адже дитина має постій­но пам’ятати, який саме транспорт і з якого боку слід обходити. Варто їй помилитись — і біди не минути. Даючи малюкові фор­мулювання, ми не пояснюємо причини, що зумовлює це правило. До речі, і не кожен дорослий може правильно назвати цю причи­ну: правило зумовлене специфікою руху рейкового та дорожньо­го транспортних засобів. Тож чи варто обтяжувати дитину такою складною інформацією?

Необхідно навчати: зачекай, поки транспорт від’їде від зупинки.

Переходити вулицю слід лише в місцях, де є світлофор, «зеб­ра» або знак «Пішохідний перехід». Якщо тобі потрібно перейти вулицю від зупинки громадського транспорту, обов’язково заче­кай, поки від від’їде. Подивись праворуч та ліворуч, упевнись, що дорога безпечна і лише тоді обережно переходь вулицю.

2.  Учать: при переході вулиці подивись ліворуч, а дійшовши

до середини — праворуч.

Даючи дітям це правило, необхідно обов’язково враховувати їхні вікову психологію та малий життєвий досвід. Будь-яке пра­вило малюк сприймає суто як керівництво до дій. Він ще не зда­тен самостійно корегувати правило, у залежності до конкретної ситуації. Отже, сумлінно дотримуючись порядку зазначених дій, дитина може потрапити під колеса автомобіля — наприклад, по­жежного або «швидкої допомоги», яким дозволено під час термі­нового виклику ігнорувати правила дорожнього руху.

Необхідно навчати: переходячи дорогу, постійно озирайся праворуч та ліворуч.

Перед тим як ступити на проїжджу частину, обов’язково по­дивись праворуч та ліворуч. Упевнись, що дорога вільна від ма­шин. Щоб вчасно помітити небезпеку, переходячи дорогу, будь уважний і постійно озирайся, поки не дістанешся протилежного тротуару.

3.  Учать: червоний сигнал — «стій», жовтий — «приготуйся», зелений — «іди».

Наслідуючи таке правило, діти набувають упевненості в без­пеці переходу дороги на зелене світло. Проте це зовсім не так. Практика дорожнього руху не виключає небезпеки перетинан­ня проїжджої частини за зеленим сигналом світлофора, якщо пі­шохід не вживає необхідних заходів обережності. До того ж діти часто плутають сигнали для пішоходів та водіїв, не зважають на попередження світлофора — блимання сигналу.

Необхідно навчати: червоний сигнал — «обов’язково стій», жовтий — «терпляче чекай», зелений — «обережно йди».

Перед тим як переходити дорогу, де встановлено світлофор, уважно подивись на нього. Лише ті його вічка, що прямо нав­проти, є вказівними для тебе. Переходити дорогу можна лише на зелене світло. Ставши на проїжджу частину, упевнись в тому, що всі машини зупинилися. Переходь дорогу дуже обережно, постій­но озираючись праворуч та ліворуч. Якщо зелений сигнал світло­фора блимає, розпочинати перехід дороги не можна — це попере­дження, що невдовзі засвітиться червоне світло і машини рушать.

4.  Учать: якщо не встиг перейти дорогу, зупинись на «острівку безпеки» чи на середині дороги.

В правилах дорожнього руху зазначено, що «острівок безпе­ки» призначений для розділення чи злиття транспортних потоків. Він інформує водіїв про напрямок руху в місцях розділення доро­ги, але пішоходові не гарантує безпеки. Зупинка на лінії, що роз­діляє проїжджу частину можлива, але не рекомендується. Адже пішохід опиняється між двома транспортними потоками, що ру­хаються назустріч один одному. Найменша необережність чи ви­падковість можуть обернутися для людини нещасним випадком.

Необхідно навчати: старайся перейти дорогу за один при­йом, але якщо не встиг та опинився на середині дороги, стань на розділову смугу або «острівок безпеки» і терпляче чекай наступного зеленого сигналу.

Переходячи дорогу, постарайся зробити це, поки горить зе­лений сигнал світлофора, щоб не зупинятися на середині дороги і перетнути проїжджу частину за один прийом. Якщо сталося так, що ти не встиг перейти вчасно, зупинись на розділовій смузі чи «острівку безпеки».

Стій спокійно, не роби жодного кроку ані вперед, ані назад, інакше можеш потрапити під колеса автомобіля. Терпляче чекай наступного зеленого сигналу, щоб безпечно перейти другу поло­вину дороги.

5.  Учать: не грайся на дорозі, біля дороги — лише в дворі бу­динку.

Дотримуватись цього правила дуже важливо. Але слід завжди пам’ятати, що поруч із міськими дворами також є дороги. Під час руху в населеній зоні водії транспортних засобів мають дотриму­ватися правила: не перевищувати швидкість у 20 км за годину. Але цього правила, на жаль, дотримуються не завжди. І хоча пі­шоходи в жилій зоні мають переваги, вони не повинні забувати про власну безпеку.

Необхідно навчати: грайся якнайдалі від дороги, там, де немає транспорту.

Гратися там, де рухається транспорт, не можна. Особливо не­безпечні місця — дороги, тротуари та узбіччя. Щоб убезпечити себе, обирай для ігор майданчики, біля яких немає проїжджої ча­стини.

6.  Використовують для показу дорожніх знаків старі, пожов­клі плакати, плутають групи знаків, неправильно називають дорожні знаки і їх зміст.

Використовувати на заняттях старі плакати не можна, адже пожовклий папір спотворює кольори: білий здається жовтим, червоний — коричневим, синій — зеленуватим. Тож діти непра­вильно сприймають кольори дорожніх знаків і в реальній ситуації можуть не впізнати їх. Крім того, старий плакат може містити за­старілу інформацію про правила дорожнього руху.

До показу дітям дорожніх знаків слід поставитись відпові­дально: часто плутають значення знаків «Пішохідний перехід» для водіїв та пішоходів.

Ці два знаки мають однакову назву, але один із них— попере­джувальний (трикутник з червоним контуром) — повідомляє водія про те, що попереду знаходиться пішохідний перехід, а ін­ший— інформаційно-вказівний (синій квадрат) — підказує пішо­ходові безпечне місце для переходу дороги. Саме цей, останній, і є необхідним для показу дітям.

Часто педагоги трактують значення цього знаку, як такого, що позначає безпечне для дитини-пішохода місце для переходу до­роги. Проте він має зовсім інше значення: не передбачає перехід через дорогу саме в місці його встановлення, а лише інформує водія про те, що на дорозі можуть раптово опинитися діти, бо поруч знаходиться школа, дитячий садок чи інший навчально-виховний заклад.

Необхідно використовувати лише нові плакати, де зобра­ження дорожніх знаків є чіткими і правдивими.

Уважно ставтеся до вибору демонстраційних матеріалів, щоб не припуститися помилок. Пам’ятайте, діти повинні отримувати лише точну, перевірену інформацію.

7.  Починають навчання дітей правил дорожнього руху, з пока­зу знаків, не актуальних для маленьких пішоходів.

На практиці педагоги часто приділяють надто багато часу по­казу різних дорожніх знаків. Таким чином вони зумовлюють по­верхове вивчення дітьми назв надмірної кількості знаків. Тож слід пам’ятати, що дорожні знаки, головним чином, призначені для водіїв.

Дітям потрібно запам’ятати лише кілька, але найважливіших для безпеки пішохода дорожніх знаків.

Необхідно знайомити дітей передусім із тими знаками, які відіграють важливу роль для його безпеки.

Передусім діти мають запам’ятати зображення, назви та зміст таких знаків: «Пішохідний перехід», «Підземний перехід», «Рух пішоходів заборонено», «Діти», «Залізничний перехід зі шлагба­умом», «Залізничний перехід без шлагбаума» тощо.

Щоб запобігти можливим помилкам при проведен­ні занять з правил дорожнього руху, педагогам дошкільних навчально-виховних закладів важливо дотримуватись на­ступних рекомендацій:

•   Не проводьте жодне заняття, не звіривши підготовлений навчальний матеріал з текстом діючих правил дорожнього руху, навіть якщо ви впевнені в достовірності інформації, яку маєте повідомити дітям.

•   Користуйтеся лише тими підручниками та посібниками, зміст яких не містить жодних протиріч з діючими прави­лами дорожнього руху.

•   Отримати кваліфіковані поради щодо використання кон­кретного видання з правил дорожнього руху книги можна у досвідчених викладачів або методистів автошкіл чи ком­петентних працівників ДПС.

     ДІТИ, ДОРОСЛІ ТА ПРАВИЛА ДОРОЖНЬОГО РУХУ

Більшість батьків, які повсякчас турбуються про своїх дітей, часто вдаються до суворих, багатослівних попереджень і навіть до покарань.

Такі методи, як правило, не дають ефекту, адже дитина 5 років (а часто і більш старшого віку) не може усвідомити рівень небез­пеки. Вона не уявляє автомобіль в якості небезпеки, що може за­вдати шкоди. Навпаки, з автомобілем у малюка пов’язані приємні враження. Автомобіль, будь він іграшковий чи справжній, вабить дитину і цікавить її.

Цілком можливо та необхідно навчити дітей основним прави­лам дорожнього руху, не вдаючись до залякування. Дитині слід пояснити, що проїжджа частина призначена виключно для транс­портних засобів, а не для ігор. Можна навчити дітей ще до того, як вони стануть школярами, вмінню орієнтуватися в транспорт­ному середовищі, прогнозувати різні ситуації, правильно визна­чати місце, де можна переходити дорогу, а перед переходом бу­ти достатньо терплячим та завжди озиратися по сторонах, перед тим, як зійти з тротуару.

Терпіння та наполегливість є ефективними засобами, що за­безпечать успіх справи. Саме цими якостями нам слід запастися заради збереження здоров’я власних дітей.

Причиною дорожньо-транспортних пригод найчастіше є самі діти. Призводить до цього незнання елементарних основ правил дорожнього руху байдуже ставлення дорослих до поведінки ді­тей на проїжджій частині. Покинуті без догляду, діти, особливо молодшого віку, мало рахуються з реальною небезпекою. Пояс­нюється це тим, що вони ще не вміють належним чином керувати своєю поведінкою, ще не здатні правильно визначити розмір та швидкість машини, що наближається, і переоцінюють власні мож­ливості, вважаючи себе сильними та спритними. У них ще не ви­робилась здатність передбачувати можливість виникнення небез­пеки у дорожній обстановці. Тому діти безтурботно вибігають на вулицю перед машиною, що зупинилась, і раптово з’являються на шляху в іншої. Вони вважають цілком природнім виїхати на проїжджу частину на дитячому велосипеді чи влаштувати біля неї веселу гру.

Уникнути цих небезпек можна лише шляхом відповідного ви­ховання та навчання дитини. Важливо знати, що можуть самі діти.

У 3—4 роки дитина вже може відрізнити машину, що рухаєть­ся, від тієї, яка стоїть на місці. Але про гальмівний шлях малюк ще немає уявлення. Він впевнений, що машина може зупинити­ся миттєво.

У 6 років дитина все ще має досить обмежений кут зору. Бо­ковим зором вона бачить приблизно дві третини того, що бачать дорослі. Більшість дітей не зуміють визначити, що рухається швидше: велосипед чи спортивна машина. Малята ще не вміють правильно розподіляти увагу і відокремлювати важливе від не­значного. М’яч, що котиться по проїжджій частині, може повні­стю захопити всю їхню увагу.

Лише починаючи з 7 років діти можуть більш упевнено відріз­нити правий бік дороги від лівого.

Починаючи з 8 років діти вже можуть реагувати миттєво, тоб­то одразу спинятися на оклик, вони вже наполовину досвідчені пішоходи. Діти розвивають основні навички їзди на велосипеді. Тепер вони поступово навчаються об’їжджати перешкоди, роби­ти круті повороти, малята можуть визначити, звідки доноситься шум. Молодші школярі вчаться розуміти зв’язок між розміром предмета, його віддаленістю і часом. Але вони, як і раніше, не мо­жуть ще розпізнавати всі дорожні небезпечні ситуації.